РОЗДІЛЬНИЙ ЗБІР СМІТТЯ: НАВІЩО ЦЕ ПОТРІБНО?

     Буваючи за кордоном, ми часто бачимо кольорові контейнери, в які свідомі мешканці інших країн викидають сміття, але не все гамузом, а окремо макулатуру, окремо скляні пляшки (інколи навіть сортуючи їх по кольорам), окремо пластикове упакування. Прагнучи стати повноцінною європейською країною, ми також мусимо привчити себе до цивілізованого поводження з відходами. Тим більше, що в нашому районі цей процес вже почався, і тепер потрібно його розповсюджувати та вдосконалювати.
     Суть процесу роздільного збору сміття полягає в тому, аби цінні речовини, які можуть бути перероблені, не ставали сміттям і не потрапляли на звалища. Адже в кожному мішку із непотребом, який ми несемо до контейнера, є чимало речей, які б ще могли послугувати людям.

    Так, скляну пляшку можна переплавити, і додати до гарячої маси, з якої роблять інше скло, і вона знов стане пляшкою. Алюмінієва банка легко переплавляється, і може стати такою самою банкою – а може в якості злитку алюмінію потрапити на великий завод, де з нього відливають навіть літаки. Зі старих газет, журналів, зошитів чи книжок, себто, макулатури, отримують новий картон та папір. Водночас відпадає по-треба зайвий раз рубати дерева – бо ж саме з них виготовляється паперова продукція. 
 

     Тому кожен може зробити свій внесок в покращення стану довкілля, якщо навчиться збирати макулатуру та відправляти її до спеціального контейнеру. Кілька кілограмів макулатури від однієї родини – це небагато. Але від тисяч родин це будуть тонни, а одна тонна переробленої макулатури – це близько 15 дерев, які не будуть вирубані для потреб паперової промисловості, 10 тонн макулатури –це цілий гектар збереженого лісу.
     Пластикова тара, наприклад, ПЕТ-пляшка(ПЕТ – скорочена назва полімеру «поліетилен-терафталат»), замість того, аби валятися на галявині чи в парку, пливти по річці чи горіти назвалищі, отруюючи повітря токсичним димом, може перетворитися на пластикову трубу, сумку чи навіть светр.

      Вкрай важливо відучитись від звички по-збавлятися від непотребу, спалюючи його. Особливо це стосується рослинних відходів, таких, як суха трава, солома, бадилля, гілки та листя. На жаль, багато людей не усвідомлюють: такий спосіб не просто безглуздий, а ще й небезпечний. Адже рослини накопичують в собі усі небезпечні речовини, які є у повітрі, ґрунті та воді. Спалюючи їх, ми вивільняємо усе, накопичене деревом чи травою протягом року. Ще більшу шкоду маємо, коли разом із зібраною рослинністю палити ще й побутове сміття, особливо пластики. В такому разі в повітря виділяються небезпечні хімічні сполуки.